Гепард — спринтер: зі швидкістю 112 — 115 км/год він може бігти 400 -500 м. Якщо ж на цьому відрізку йому чомусь не вдалось наздогнати здобич (а це буває досить часто), то він припиняє погоню. На довгі дистанції він бігати не може, а маневреність у нього зовсім погана: досить антилопі відскочити убік, як гепард пронесеться повз неї.

Цей рідкісний звір — мешканець пустель і саван. Поширений він в Африці, Передній, Середній і Центральній Азії, зрідка зустрічається у Південній Туркменії.

Гепарди — миролюбні тварини, легко приручаються, до людини ставляться ласкаво й довірливо. В африканських заповідниках дикі гепарди іноді навіть стрибають у машини туристів і дозволяють себе гладити. Приручені гепарди здавна використовувались для полювання. На жаль, цих красивих звірів стало набагато менше. їх внесено в Червону книгу.

Зі швидкістю 75-80 км/год може бігти на незначній дистанції лев. Для такого великого звіра — це велика швидкість. З інших хижаків добрим бігуном є каракал – тварина середньої величини, схожа на рись. Це мешканець пустель і напівпустель (Африка, Аравія, Мала і Середня Азія, Індія). На коротких дистанціях він легко доганяє дрібних антилоп і зайців, які біжать зі швидкістю 70 км/год. Тому раніше в Індії каракалів дресирували для полювання на цих тварин. Тепер каракал рідкісна тварина, яка занесена в Червону книгу.

З копитних спринтером є вилоріг — мешканець прерій Канади й західних штатів США. Він найпрудкіший з американських ссавців, біжить зі швид­кістю 65 км/год, але на дистанції, не довшій за 5 — б км.

Монгольський дзерен — це справжній марафонець. Зі швидкістю 60 -65 км/год він без напруження пробігає дистанцію в 15 км, а на короткому відрізку може бігти набагато швидше.

З африканських газелей з великою швидкістю біжить газель Томсона — до 80 км/год. Не поступається їй антилопа сайгак, яка на рівних поверхнях біжить інохіддю з такою самою швидкістю. Але цей вид алюру має недоліки: тварини не можуть перестрибувати навіть через незначні перешкоди.

Одним із найшвидкіших копитних є кулан — особливий вид дикого примітивного коня. Прирученню кулан не піддається. Він був майже повністю винищений. Куланів нещадно вбивали заради наче б то цілющого жиру. Зараз вони взяті під сувору охорону. Навіть зовнішній вигляд кулана свідчить про швидкість: стрункий, з довгими ногами й невеликою масою — 120 — 150 кг. На коротких дистанціях він може розвивати швидкість значно більше 70 км/год, а з меншою швидкістю може бігати без напруження протягом тривалого часу.

Це дуже витривалі тварини. Навіть 7 — 10 — денне куленя може бігати декілька кілометрів зі швидкістю до 40 км/год. Кулан залишає далеко за со­бою мисливців на найшвидкіших конях.

Ми будемо вдячні за залишений Вами коментар про данну статтю, а також за реТвіт своїм друзям.