Здатність до розмноження, до відтворення організмом нових особин — одна з основних властивостей живих істот. Без розмноження неможливе продовження роду, неможливе саме життя. Внаслідок розмноження замість старих і хворих особин з’являються молоді й здорові. Місце тих, що загинули  займають нові, і вид, таким чином, зберігається, продовжує своє існуван­ня. Тому з розмноженням зав’язана велика кількість різноманітних пристосувань, які виникли у процесі природного добору, зокрема плодючість організмів і турбота про нащадків.

Плодючість тварин, тобто в якій кількості і як часто приносять вони потомство, залежить від ряду причин: стану навколишнього середовища І умов життя (температури, наявності їжі та іншого), способу розмноження, швидкості статевого дозрівання, тривалості життя, смертності, наявності інстинкту турботи про нащадків.

Найвища плодючість спостерігається у безхребетних тварин, особливо у паразитів, які проходять складний цикл розвитку зі зміною господарів. Висока плодючість паразита збільшує можливості зараження господаря. Це стосується паразитичних найпростіших і червів. Так, у ножному членику би­чачого солітера 175 тис. яєць, а таких члеників щодня виділяється 6 — 8 і більше. Живе бичачий солітер понад 10 років і за цей час «продукує» не­зліченну кількість яєць.

Людська аскарида щодня виділяє до 200 тис. яєць. Враховуючи три­валість її життя (до одного року), неважко підрахувати її загальну пло­дючість. І це тільки однієї особини!

Без високої плодючості паразитичні види перестали б існувати, а так, незважаючи на всі засоби боротьби з гельмінтами, аскаридоз досить поши­рена хвороба, особливо серед дітей.

Дуже плодючі комахи, а особливо різні шкідники сільського господар­ства та переносники хвороб. Цікаві підрахунки зроблено щодо кількості потомства окремих видів таких комах. У країнах з теплим кліматом, де по­пелиці можуть давати кілька десятків поколінь, потомство однієї попелиці, якщо б воно все виживало, виросло б у 106 разів. Навіть у помірному кліматі окремі види попелиць дають до 14 поколінь. Ось чому ці тендітні комашки, незважаючи на величезну кількість природних ворогів, досить чисельні і приносять відчутну шкоду рослинам.

Впевненому просуванню колорадського жука по Європі сприяє його плодючість. Кожна самка за сприятливих умов може відкласти до 2500 яєць. Розвиток яєць і личинок проходить досить швидко: за рік може бути 2-3 покоління шкідника. Навіть тоді, коли самка принесе лише 700 яєць, у дру­гому поколінні від неї вже буде 250 тисяч нащадків.

Хатня муха за один раз відкладає 100 — 150 яєць з інтервалами в 2 — 4 дні, за сприятливих умов ЇЇ плодючість доходить до 1 тисячи, а то й до 2 тисяч яєць. Якщо б усе це потомство виживало, то від однієї самки за літо воно дійшло б до 5 трильйонів особин.

Ось чому відомий шведський натураліст XVIII століття К. Лінней казав, що в тропічних країнах три мухи можуть так само швидко з’їсти здохлого коня, як і лев.

Така плодючість мух звернула на себе увагу вчених і практиків сільсько­го господарства. Було підраховано, що 1 т гною личинки мух «перетворю­ють» на ЗО кг білку за 5 днів. Ця фантастична «продуктивність» мух навела на думку про організацію такої нової галузі сільського господарства, як мухорозведення, що могла б постачати свійським тваринам (рибам, птахам, свиням) дешеву й високопоживну білкову їжу, вживаючи яку ці тварини на­багато швидше ростуть. Висока плодючість характерна для водяних тварин, в яких статеві про­дукти виділяються у воду, де і відбувається запліднення, а турбота про потомство відсутня (деякі молюски, голкошкірі, риби). Так, самка мідії відкладає у воду від 5 до 12 млн. яєць, а крупніші екземпляри — 20 млн. (старші віком самки дають яєць більше, ніж молоді). П’яти — шестирічні самки морських гребінців можуть виділяти до 30 млн. яєць.

У більшості морських зірок статеві продукти також виділяються у воду. Звичайна морська зірка за дві години випускає 2,5 млн. яєць. Цей процес протягом сезону розмноження відбувається кілька разів. Ще більш плодючою є морська зірка люідія; в її яєчниках буває до 200 млн. яєць. Самка їстівного морського їжака за один період розмноження приносить до 20 млн. яєць.

Серед риб найплодючішою є місяць-риба: 300 млн. ікринок викидає вона за нерест. Величезна кількість ікри і в інших риб: до 16 млн. ікринок нараховано у самки меча-риби вагою усього в 68 кг. У крупніших екземп­лярів ікри ще більше: до 20 млн. ікринок видає тріска, а її родичка мойва — ЗО — 60 млн.

Чим більше ікри у риб гине з різних причин, тим більшою плодючістю даний вид відзначається: адже це — гарантія виживання виду. При зовні­шньому заплідненні більшість ікри залишається незаплідненою, а заплідне­на ікра не захищається, у великій кількості поїдається різними тваринами, крім того, мальки стають жертвами чисельних ворогів. Отже, з мільйонів ікринок виростає дуже мало дорослих риб.

Набагато збільшуються шанси на виживання при внутрішньому заплід­ненні та турботі про потомство. У таких випадках плодючість тварин значно менша.

Самка восьминога відкладає запліднені яйця в розщелину підводної скелі або в інше якесь затишне місце, сама влаштовується біля них, споруд­жуючи навколо гнізда з каміння та черепашок захисний бар’єр. Увесь пе­ріод розвитку яєць, який триває до 4 місяців, самка пильно охороняє гніздо, не дозволяючи жодній істоті наблизитись до нього. Вона стежить за чисто­тою води, очищає яйця від сміття й паразитів, обережно погладжуючи їх щу­пальцями і ополіскуючи водою з лійки.

Наземним тваринам властиве внутрішнє запліднення. Павуки у серед­ньому відкладають до 100 яєць. У амфібій кількість нащадків залежить від того, яке запліднення у них (зовнішнє чи внутрішнє), де проходить розвиток яєць, як проявляється турбота про потомство. Найвища плодючість у пос­тійного мешканця води — африканської шпорцевої жаби — 1-15 тисяч яєць, у зеленої ропухи — до 13 тисяч.

Найменша плодючість у живородних видів. У чорної саламандри розви­вається лише два зародка. Живородна жаба з Східної Африки народжує 4-12 малят.

Серед справжніх наземних тварин плазуни найбільш плодючі, але тур­боту про потомство виявляють незначну. Найбільшу кількість яєць відкладає черепаха — аж до 200. Підраховано, що з кожної тисячі черепашат тільки 4 стають дорослими. І тільки те, що черепахи — довгожителі сприяє збере­женню цих плазунів.

На відміну від плазунів, птахи дуже турботливі батьки. Кількість яєць у кладці різних птахів коливається від 1 до 25. Найменш плодючі з птахів — це денні хижаки, наприклад каліфорнійський гриф; він розмножується раз у два роки, а у кладці його лише одне яйце. Найбільш плодючі — дрібні горобині. Хатній горобець за літо встигає відкласти до 5 — 7 яєць у три кладки.

Ссавцям зберегти дитинчат допомагає живородіння й вигодовування малят молоком. Слон родить раз у 4 роки одне маля — він ссавець з най­нижчою плодючістю. Один раз у 2 — 3 роки по 1 — 2 малят приносить білий ведмідь, по 1- 2 — бурий ведмідь. Найплодючіші ссавці — це зайцеподібні та гризуни. Сірі полівки можуть давати до 10 виводків від 5 до 15 дитинчат у кожному. За один рік самка може дати до 68 малят.

Ми будемо вдячні за залишений Вами коментар про данну статтю, а також за реТвіт своїм друзям.