Пінгвіни висиджують малюків під час холодної арктичної зими, коли віють шквалисті вітри, а морози досягають мінус 30° — мінус 40°С. Якби не розподіл батьківських обов’язків між самкою і самцем, якби не колективний захист потомства — навряд чи пінгвіни змогли б вижити за таких суворих умов.

Своє єдине яйце пінгвіни висиджують стоячи. Правильніше було б навіть сказати, що вони його вистоюють. Поза «стовпчика» — звичайна для цих птахів.

Самка імператорського пінгвіна, знісши яйце, передає його самцю, а сама поспішає в море, на годівлю. За три місяці вона повертається до свого подружжя, а охлялий самець квапиться до води. Найстрашніші для пінгвінят вороги — великий поморник та морський мартин. Щоб вберегти малюків, у пінгвінів склалася система «дитячих садків», яка цілком себе виправдовує. В кожному з них можуть перебувати сотні пташенят. Наглядає за ними певна кількість дорослих птахів. Вони не дозволяють малечі виходити за межі «садка» і в разі потреби захищають її від поморників. Такій зграї дуже зручно разом. Насамперед тому, що батьки, повернувшись з моря із здобиччю, знають, де шукати своє дитинча. По-друге, тримаючись разом, пінгвінята гріють одне одного. Так само у сильні морози чинять дорослі — тоді вони збираються у тисячні зграї. Така зграя не стоїть на місці, а повільно рухається туди, куди жене її вітер. Кожен птах, намагаючись сховатися від нього і знайти затишніше місце, пересувається з надвітряного боку до підвітряного. Якщо подивитися збоку, то такі скупчення нагадують гігантських черепах, їх так і називають — «черепахи».

Ми будемо вдячні за залишений Вами коментар про данну статтю, а також за реТвіт своїм друзям.