Як ящірки рятуються від своїх ворогів?
У ящірок, особливо дрібних, більше, ніж у будь-яких інших плазунів, є багато різних ворогів, а тому захисні пристосування їх мають різноманітний характер. З них захистне забарвлення відіграє особливо велику роль. Гармонуючи з навколишньою місцевістю, воно робить тварину непомітною для ворогів. Більшість деревних ящірок зелені — під колір листа, пустельні мешканці жовті або жовто-бурі, скельні ящірки забарвлені в сірий або майже чорний колір. Чимало видів ящірок можуть швидко змінювати своє забарв лення під впливом змін зовнішнього середовища (освітлення, температури) або внутрішнього стану (переляку, збудження).
Деякі ящірки навпаки мають дуже яскраве забарвлення, яке ніби попереджає ворога про небезпеку. Такі, наприклад, отрутозуби, поширені на південному заході США і в Західній та Південно-Західній Мексиці. Вони мають строкате забарвлення: на буровато-червоному фоні в’ється візерунок.
Іноді яскраве забарвлення окремих частин тіла відіграє допоміжну роль для відстрашування ворогів. Воно характерно для плащоносної ящірки з Північної Австралії. Навколо шиї у неї є широкий зазублений комір, або плащ, який являє собою тонку шкірясту перетинку. Численні рожеві, чорні, оранжеві, коричневі, блакитні плями вкривають весь комір, який у спокійному стані тварини є складеним і малопомітним. Проте при небезпеці ящірка широко відкриває рот, відростки під’язикової кістки під дією особливого м’яза напружуються, внаслідок чого комір умить розгортається і перед враженим ворогом з’являється яскрава парасолька з широко роззявленою пирхаючою пащею посередині. Це відбувається настільки швидко і несподівано, що відстрашує багатьох ворогів. До того ж ця ящірка боляче кусається і б’є хвостом, вкритим колючими лусками.
Пасивним захистним пристосуванням є здатність деяких ящірок прикидатись мертвими. Дивно, що ця риса властива великим ящіркам, таким, як варани, довжина котрих досягає 2 м.
При небезпеці вони на досить тривалий час завмирають і не ворушаться навіть тоді, коли їх піднімають за хвіст. І так вони можуть поводитись поки не трапиться нагода втекти.
Переважна кількість ящірок — добрі бігуни. Швидкий біг — одне з І головних захистних пристосувань.
З типових для ящірок захистних реакцій є автотомія (самокалічення) яка полягає в здатності відкидати частину свого хвоста, якщо його ухопить переслідувач. Така реакція не є наслідком неміцності хвоста, а здійснюється внаслідок активного скорочення хвостових м’язів. У тих ящірок, для яких хвіст відіграє життєво важливу роль — хвіст не відламується.
Рідкістним захистним пристосуванням ящірок є отруйність. Властива вона лише двом видам — північноамериканським отрутозубам. Отрута міститься в борознах верхньощелепних зубів ящірок. Для людей укуси отру-тозубів за рідким винятком не смертельні, але викликають сильний біль, пухлину. За своєю дією отрута цих ящірок, що уражає нервову систему, подібна до отрути аспідових змій.
Своєрідний засіб захисту в деяких алігаторових ящірок, або геронотів, з Центральної Америки. При небезпеці вони виділяють екскременти з таким неприємним і різким запахом, що часто ворог відмовляється від своїх агресивних намірів.
Останні коментарі: