Можна. Тільки травну систему треба мати особливу. Таку, як у птахів. В них немає зубів і тому птахи й змушені в разі потреби подрібнювати їжу, розриваючи її кігтями і дзьобом. Але буває й так, що вони не можуть цього зробити і мусять просто ковтати її.

Якщо птах зерноїдний, їжа, проходячи по стравоходу, потрапляє у розширену частину його — у воло. Тут вона збирається, зволожується, трохи набухає і порціями надходить у шлунок.

Перша камера — залозистий шлунок. Тут груба їжа зерноїдних птахів змішується із шлунковим соком. Друга камера — м’язовий шлунок. Він-то й виконує функцію зубів. Стінки в нього міцні, з ороговілою слизовою оболонкою. Сюди потрапляють також тверді камінці й великі піщинки, що їх разом з їжею ковтає птах. Коли м’язи цього відділення шлунка скорочуються, він перетворюється на справжні жорна: все подрібнюється в ньому до належної консистенції.

У тонкому кишечнику поживні речовини всмоктуються в кров. Кров розносить їх по всіх клітинках організму, де відбувається окислення білків, вуглеводів, жирів і виділяється потрібна енергія.

Кишечник у птахів короткий. А навіщо йому бути довгим? Тільки заважав би польоту, як зайвий баласт. Та й обмін речовин у них такий, що продукти обміну довго в кишечнику не затримуються. Досить сказати, що в шлунку птаха їжа перетравлюється в середньому за 5 — 6 годин, а у деяких видів навіть за 2 — 3 години. Наприклад, ягоди горобини проходять шлунково-кишковий тракт омелюха за 4 години.

Проте зерно — то ще не найгрубіший корм. Взимку у шлунках розітнутих глухарів, тетеруків знаходять саму глицю. Здавалося б, яка пожива з такої грубої їжі? Але глухарі й тетеруки успішно перетравлюють її і навіть набирають вагу. Велике значення має те, що ці птахи подрібнюють глицю на малесенькі шматочки, а крім того, ще з осені, та й час від часу взимку, відвідують гірські осипи, галечники, та навіть залізничні насипи з єдиною метою — поповнити запас камінців, щоб справно працювали жорна другої камери шлунка.

Зовсім інша річ — травлення комахоїдних птахів. їхня їжа тваринна, досить ніжна, калорійна. Тому в них воло розвинене слабо, стінки другої камери шлунка не такі м’язисті, та й камінці їм там ні до чого. Ці птахи наповнюють шлунок 5-6 разів на день. їхні пташенята їдять іще частіше. Так, велика синиця приносить своїм малюкам комах і їх личинки до 350 – 390 разів на добу, горихвістка — 240 разів, дятел — до 300 разів.

Дуже цікаво влаштована травна система хижих птахів. Хоч їхня їжа також тваринна, проте ніжною вона буває не завжди. У їхні шлунки потрапляють кістки, шкіра, вовна, пір’я — адже вони живляться дрібними тваринами. Такі «продукти» пропускати у кишечник небезпечно! От природа й подбала про те, щоб птахи, відригнувши, могли повертати ці «субпродукти» у вигляді погадок.

Не менш цікаво й те, що погадки лишають і такі птахи, які офіційно до хижаків не віднесені, але мають, так би мовити, нахил до грабіжництва. Навіть звичайнісінька сіра ворона й та своїми повадками розсекречує свій раціон. Чого там тільки немає: кісточки дрібних птахів, гризунів, яєчна шкаралупа, хітинові надкрильця жуків, навіть целофан від ковбасних обгорток.