На це запитання важко відповісти однозначно. Одним до вподоби горбатий дзьоб фламінго, піднятий тонкою шиєю майже на метрову висоту. Іншим здається, що він надає пташині пихатого вигляду, і вони віддають перевагу гострому «носику» шилодзьобки.

Дзьоб для птаха — не прикраса, у кожного виду птахів він формувався під впливом того чи іншого способу живлення. Потворний дзьоб шишкарів пристосований видобувати насіння із шишок хвойних рослин, дзьоб папуги — своєрідні «кусачки» для подрібнення насіння. Так само й дзьоб горобця. А навіщо потрібний королівському грифу гострий гачок на кінчику дзьоба? Виявляється, без нього він не зміг би розірвати шкуру і м’язи мертвих тварин, якими живиться.

Дзьоб-гарпун ми зустрічаємо у чапель. Він такий довгий і сильний, що ним легко втримати слизьку рибу. Найтонший і найслабший дзьоб у дрібних куликів. Але навіщо їм масивний? їжа в них м’яка: черв’яки, личинки, комахи. Зате він дуже чутливий: ці птахи знаходять комах під товстим шаром мулу.

Зовсім інші дзьоби у дятлів, сойок і кедрівок. Вони тверді й сильні. А як же інакше? Ці птахи використовують їх як долото. Фламінго, дзьоб якого викликає стільки суперечок, живиться організмами, які живуть у мулі. Крізь торочки дзьоба він проціджує воду і суспензію назовні, а дрібних тварин і рослини ковтає.

Дзьоби всіх хижих птахів компактні й зігнуті донизу, а у сокола, крім того, дзьоб оснащений «стратегічною зброєю» — зубцем, яким він ламає своїм жертвам шийні хребці. 

У кулика-сороки дзьоб довгий, стиснутий з боків. Ним зручно добувати з черепашок молюсків, якими живляться ці птахи.

Як бачите, форма дзьоба кожного з птахів точно відповідає своєму призначенню. Насіння, коріння, бульби, бадилля, лист, плоди, нектар, пилок, бруньки, сік рослин, різний тваринний корм споживають птахи, і кожен видів робить це по своєму. Головну роль тут відіграє дзьоб.