В перші дні життя голуби годують своїх дітей виділеннями епітелію — поверхневого шару вола. Ці виділення й дістали таку дивну назву: молочко. Що ж воно собою являє?

Слизові тканини внутрішніх стінок вола під дією гормону гіпофіза пролактина набухають і розпадаються, утворюючи білувату сирнисту масу, багату на жири та інші поживні речовини. На вигляд вона нагадує жирне молоко. Голубенята по черзі засовують в материн рот свої довгі дзьоби, а та відригує їм трохи так званого «молока».

І так протягом перших 10 — 15 днів. Згодом пташенята переходять на насіння, ягоди. Приблизно в цьому ж віці вони починають літати. Статевої зрілості досягають того ж року.

У світі мешкає близько 300 видів голубів, в Україні — 5: сизий, голуб-синяк, припутень, звичайна горлиця та кільчаста горлиця. Всі голуби зовні схожі між собою. Неповторності надає їм пропорційно збудоване тіло, цільне оперення, витончена, особливо у горлиць, граційна шия. В усіх в основі дзьоба — добре розвинена восковиця. Гнізда свої ці птахи влаштовують на деревах, скелях, в норах, у людському житлі, зрідка на землі. У більшості видів у кладці 2 яйця. Насиджують батьки разом, від 13 до 30 днів. Тип розвитку нагніздний. Наші голуби зерноїдні, ті, що живуть у тропіках, їдять плоди і комах.

Звертають на себе увагу голубині гнізда. Найчастіше вони зібрані абияк, навіть у найбільшого з голубів, припутня, гніздо таке рихле, що через дно видно яйця. А голуб-синяк, який оселяється в дуплі, взагалі обходиться без настилу. Майже всі голуби літають швидко, часто й корочко змахуючи крилами

Коли голуб злітає, чути характерний звук. Можна не бачити птаха, але по цьому звуку, схожому на оплеск, визначити, що злетів саме голуб. До речі, дикі сизі голуби — чи не наймоторніші серед птахів. Вони можуть розвива­ти швидкість до 185 кілометрів на годину. Це стосується, звичайно, справжніх диких сизарів, а не тих, що нишпорять у нас попід ногами на площах та у скверах. Ці так зледачіли, що їм такі швидкості, звичайно, і не снилися. Вони зайняті іншим — користуючись людською ласкою, майже цілий рік розмножуються. Пташенята першого гнізда ще роблять несміливі спроби злетіти, а поряд — нове гніздо з яйцями. Чому б і ні — загодованим міським сизарям турбуватися про їжу не доводиться, тому вони давно забули про свої природні корми — зерна злаків, насіння бур’янів тощо. У великих містах Європи ці птахи стали надто численним видом. Зараз важко визначити, яку користь вони приносять. Швидше навпаки. Відомо, що скупчення птахів сприяє виникненню різних хвороб, скажімо, орнітозів. Всі вони, в тому числі голуби, можуть переносити тиф та інші хвороби.