Плавальний міхур — це виріст кишечника, заповнений газом. Він характерний лише для кісткових риб. У одних з них (коропових, оселедцевих) він з’єднаний з кишечником трубкою, у інших (окуня, судака) не з’єднаний. У його стінках багато кровоносних капілярів. Коли риба занурюється, тиск води на тіло збільшується і частина газів з міхура переходить у кров, внаслідок чого міхур зменшується в об’ємі. При цьому питома вага тіла риб збільшується й вони швидше опускаються. Під час спливання спостерігається зворотний процес. Якщо риба знаходиться на постійній глибині об’єм міхура сталий. Риба завдяки міхуру має ту ж саму питому вагу, що й вода, й може «зависати» на будь-якій глибині, не затрачуючи на це енергії.