Хом’яки помітно відрізняються від інших гризунів, утворюючи окрему родину гризунів — хом’якоподібних.

Хом’яки звичайні добре пристосувалися до сучасного життя.

З найхарактерніших ознак хом’яка, за якими його легко впізнати серед інших гризунів, особливо виразні кремезне, незграбне, завдовжки до 25 см, тіло, коротенькі лапи, короткий, менше половини довжини тіла (близько 4 см) хвіст і великі защічні мішки — кишенькоподібні утвори на внутрішньому боці щік. Ці мішки він використовує для перенесення зернових кормів у підземні комори нори.

Дуже помітна особливість хом’яків — триколірне яскраве забарвлення волосяного покриву, верхня частина якого вохристо-бура, з рудими відтінками, а нижня — блискучо-чорна. По боках тіла й на щоках — три великі білі плями. На Поліссі і в західних областях на Закарпатті, нерідко зустрічаються особини чорного кольору — меланісти, в яких біле хутро залишається тільки на губах, підборідді і на лапах. Такі хом’яки не утворюють окремих форм; в одному приплоді можуть бути різноколірні хом’яки.

Поширені хом’яки зрідка майже по всій території лісостепової й степової зон. Хом’яки найчастіше оселяються на хлібних полях, переважно по межах польових масивів, хоч зрідка трапляються на околицях лісових масивів та полезахисних лісових смуг і навіть на лісових галявинах. Іноді оселяються в садах, на городах та інших окультурених землях.

Живуть хом’яки в довгих, до 8 м завдовжки норах, які заглиблюються в землю більш як на два метри. Нори мають кілька ходів. Вхідний хід у нору прямовисний, у вигляді колодязя і веде в простору житлову камеру, яка з’єднується з коморами, де хом’яки складають запаси кормів, і вбиральнею.

Звичайно така нора належить одній сім’ї хом’яків, а частіше самцю-одинаку.

Ведуть хом’яки переважно нічний спосіб життя. Це досить злобні тварини, які не тільки вдало захищаються від нападу ворогів, а й нерідко нападають на різних дрібних тварин.

Живляться значну частину року зеленими частинами, корінцями, кореневищами різноманітних диких рослин, а пізно влітку й восени основною їхньою їжею стає зерно культурних рослин. У цей час вони не тільки поїдають зерно хлібних злаків, кукурудзи, гречки, а й у великій кількості заносять їх у свої комори. Живляться хом’яки також і тваринною їжею: комахами, мишами, полівками.

Досить рано, ще в жовтні, хом’яки залягають у тривалу, але неміцну зимову сплячку, прокидаючись час від часу, особливо під час відлиг, тоді вони іноді з’являються на поверхні землі. У цей час вони живляться заготовленими в коморах запасами.

Напровесні, іноді коли ще не повністю розтанув сніг, хом’яки прокидаються від зимового сну й починають виходити з нір. У кінці квітня починають розмножуватися. Гніздову камеру для виведення малят влаштовують в одній з житлових камер, яку добре вистеляють м’якою сухою травою, подрібненою соломою або лускою із зерна вівса.

Тут самка після місячної вагітності народжує близько десяти, а іноді й більше малят, причому старі самки дають за літо не менше двох приплодів. Малята швидко ростуть і вже в 20-денному віці переходять на рослинні корми.

Хом’яки — шкідники польових і городніх культур, їхні осінні запаси кормів — зерно хлібних культур, кукурудзи, горох, картопля досягають близько 20 кг.

Проте кількість хом’яків в останні роки зменшилася настільки, що вони вже не являють серйозної загрози врожаям.

Ворогами хом’яків є лисиці, тхори, сови, а поблизу людських осель — бродячі собаки і коти.

Ми будемо вдячні за залишений Вами коментар про данну статтю, а також за реТвіт своїм друзям.