Зубр — вважається наймогутнішим серед усіх сучасних копитних нашої фауни. Довжина тіла в них — до 3 м, маса — до 1000 кг. Голова завжди нахилена, велика. На голові товсті, круглі, гострі на кінцях і вигнуті назовні роги. Лоб широкий, помітно опуклий. Тулуб могутній, передня частина значно масивніша й вища, ніж задня. Холка висока, горбом, шия міцна. Передні ноги сильні, товсті, значно коротші від задніх. Густий волосяний покрив зубрів складається з м’якого підшерстя і досить довгої грубої ості.

На грудях і шиї він видовжений у вигляді гриви, а на підборідді — у вигляді бороди каштаново-бурого кольору, голова і борода значно темніші. Хвіст короткий, закінчується видовженим волоссям у вигляді китиці.

Незважаючи на зовнішню незграбність у будові, масивність і могутність тіла, зубри досить рухливі тварини, добре пробираються між заростями в лісовій гущавині, можуть швидко пересуватися галопом, навіть по глибокому снігу висотою до 1 м, перестрибувати рівчаки завширшки до трьох метрів, долати перешкоди до 2 м заввишки, уникають лише скель. Добре плавають, вільно ходять по багнистих болотах.

У минулому зубри були одними з найчисленніших копитних в усій Європі. Але в зв’язку з жорстоким переслідуванням місцевим населенням, суцільним вирубуванням великих лісових масивів, і особливо з появою вогнепальної зброї, кількість їх істотно зменшилась. Збереглися вони лише в лісах Біловезької Пущі, де проводились царські полювання і зубри перебували під охороною. Після першої світової і громадянської воєн, другої світової війни зубри були остаточно винищені й тут. Останній десяток зубрів, які зберігались у заповідних лісах Криму, було знищено врангелівцями в 1920 р.

Невелика кількість зубрів була лише в зоопарках і приватних володіннях в Європі. Отже, зубри перетворилися в зникаючу тварину, позбавлену власного природного ареалу.

Починаючи з 1965 р., в Україні розпочали реакліматизацію зубрів. З цією метою було завезено 50 голів, яких розмістили в державних мисливських господарствах країни. Тут вони знайшли цілком сприятливі умови для розселення в лісових масивах сусідніх областей. На сьогоднішній день на території України зубрів реакліматизовано у 8 областях.

Успішній реакліматизації зубрів на Україні активно сприяють чудові екологічні умови: лісові ділянки з добре розвиненою молодою порослю й густим підліском, зарості на місці зрубів, заплавні луки, що межують з лісовими масивами. Тут для них добрі корми.

Улітку зубри живляться майже виключно різноманітною трав’янистою рослинністю, лише взимку вони споживають молоді пагони, листя і кору деревних і чагарникових порід, особливо верби, осики, дуба, ясеня, ліщини. Улітку зубри пасуться переважно зранку і надвечір. У спеку звичайно відпочивають десь у заростях, пережовуючи жуйку.

Із середини серпня — першої половини вересня у зубрів протягом місяця триває шлюбний період. У цей час до родинного табору, який частіше складається з трьох-чотирьох дорослих самок, молодих тварин обох статей і підсосних телят (функцію вожака виконує найсильніша доросла самка), приєднується 5 – 6 річний самець.

У цей період дорослі бики перебувають у збудженому стані, вони виганяють з табуна всіх молодих самців, яким більше двох років, старанно охороняють табун, ведуть турнірні бої із суперниками, дуже мало їдять і помітно худнуть.

Старі самці, які втратили силу і вже не можуть брати участь у турнірних боях, залишають стадо і живуть поодинці.

Перед народженням телят зубриці відокремлюються від гурту, розшукують собі затишну схованку. На початку літа, після майже дев’ятимісячної вагітності, самка народжує теля, яке вже через годину здатне стояти на ногах, а ще через півгодини — йти за матір’ю.

Хоч зубрів і занесено до Червоної книги, але небезпеки вимирання цього звіра вже не існує.