Летючі миші — з загону рукокрилих ссавців. Це єдині звіри, які володіють маховим польотом.

Усі представники цього загону вдень сплять, а стають активними вночі. Крім Арктики та Антарктиди вони мешкають усюди. Живуть летючі миші порівняно довго — до 20 років. Вони наділені здібністю за допомогою ультра звука знаходити різних комах.

Політ у летючих мишей, можна казати, поважний, повільний. Середня швидкість — 16 км/год.

А рекорд встановлює мексиканський довгохвіст. Ця летюча миша розвиває швидкість до 51 км/год. Набрав необхідну швидкість летючі миші ширяють недовго, коли їх родичі крилани або летючі собаки довго ширяють з розпростертими крильми. Цікаво, що летючі миші не завжди сплять униз головою, як ми звикли думати. Багато з них, особливо у печерах, лежать у горизонтальному положенні на карнизах та виступах. І по землі вони бігають дуже непогано. Дуже гарно лазять по вертикальним поверхням, чіпляючись кігтьми пальців, які стирчать попереду з-під перетинки крила. Якщо миша випадково потрапить у воду, вона їй теж не страшна. Плескаючи крилами по воді, вона швидко вийде з неї.

Як всім відомо, летючі миші вдень ховаються по різним щілинам, дахам, печерам. Надвечір та вночі вони починають активно діяти. У деяких місцях, зручних для ночівлі збирається велика кількість мишей різних видів. Так у печері Бракен (США), ночує приблизно до 20 млн. рукокрилих.

Багато летючих мишей взимку летять, як і птахи, туди де нема дужих морозів. Так деякі види з України летять в Угорщину. А північно-американські миші лазиуруси зимують на узбережжі Флориди.

Ворогів у летючих мишей небагато: це сови та хижі птахи. Більшої шкоди їм завдає цивілізація, яка залишає з кожним роком все менш і менш пустощів та лісів, пригодних для зимівок та денного сну. Тому їх кількість поступово знижується.

Ми будемо вдячні за залишений Вами коментар про данну статтю, а також за реТвіт своїм друзям.