Як верблюди роблять запаси води?

03.01.2012 at 18:00

верблюдДовго служив верблюд людям, але вони навіть не намагалися осягнути його таємниць.

По-справжньому, всерйоз таємниці верблюда люди почали вивчати лише нещодавно: у 1953 — 1954 роках при сприянні ЮНЕСКО була організована спеціальна експедиція, завданням якої було розкрити таємниці верблюда.

Зараз ми вже багато дечого знаємо. Знаємо, наприклад, що в одних випадках верблюди можуть обходитися без води тижнів зо два з половиною, а в інших — майже два місяці. Виявляється, якщо верблюди пасуться взимку, в період дощів, коли рослинність соковита, вони зовсім не п’ють.
Якщо ж харчуються сухим сіном або висохлими колючками, то можуть протриматися без води два тижні.

Як же і де роблять вони запаси води? Відповісти на це запитання виявилося складною справою.

Тривалий час існувала думка, що в шлунку верблюда є спеціальна камера, де містяться запаси води. Проте нещодавно зоологи, грунтовно дослідивши верблюдів шлунок, переконалися, що такої камери там немає і води про запас верблюд не набирає. Тоді з’явилась інша версія: воду він запасає в горбах. Хоча в горбах — це було відомо вже давно — не вода, а жир, вчені вважають, що саме цей жир потенційно і є вода: перегоряючи й розкладаючись, він перетворюється на воду. Ця теорія існувала до останніх років. Але ось зоологи звернули увагу, що верблюд під час тривалих переходів може втратити ледве не третину своєї ваги (до 100 кілограмів), і це аж ніяк не позначається на його самопочутті. Щоправда, діставшися води, він здатен за 10 хвилин випити 10 відер. Звичайно, може випити і більше, і менше, але саме стільки, скільки йому треба, щоб відновити втрачену вагу.

Отже, річ не в горбах. І тут вчених зацікавила ще одна обставина. Будь-яка тварина, що залишилася без води, гине від згортання крові. У верблюда ж навіть при втраті 20% ваги кількість крові зменшується лише на один літр, і вона не згортається. Виявилось — і це люди зрозуміли зовсім нещодавно — еритроцити, чи, як їх ще називають, червоні кров’яні кульки, у верблюда не такі, як у всіх теплокровних тварин. Вони мають незвичайну якість: коли верблюд п’є, еритроцити в його крові немовби вбирають воду. При цьому вони розбухають, збільшуючись утричі!

Ось, виявляється, де зберігає воду верблюд: не в горбах, не в шлунку, а в крові. У його крові є й особлива речовина — альбумін, який постійно контролює кількість вологи в організмі. Є й велика кількість білка, який «змушує» еритроцити віддавати воду в міру потреби.

Однак навіть і такого «вміння» запасатися значною кількістю води було б не досить, щоб вижити в пустелі. Верблюд по багато годин іде під пекучим сонцем, і його організм повинен, як то кажуть, постійно «бути напоготові», щоб уникнути сонячного удару. Людина на сонці, як правило, пітніє… Піт — захисна сила організму, його захисна реакція: виділяючись на поверхні шкіри,  оберігає організм від перегрівання. Водночас надмірна втрата вологи, як відомо, згубно діє на організм. І коли б верблюд мав такий спосіб рятуватися від перегрівання, то за багато днів путі він «випарував» би дуже багато вологи. Але в тому-то його щастя, що він не пітніє, від перегрівання його рятує шерсть.

Верблюдова шерстинка — дивний витвір природи. Розглянувши її через сильно збільшувальне скло, можна помітити, що це не проста волосина, а справжня споруда, де навколо головного стрижня розміщено багато деталей незвичної форми. Ось ці волосинки — шерсть — й оберігають верблюда від пекучих променів. І якщо зовні його спина так нагрівається, що неможливо торкнутися, то під шерстю вона зберігає нормальну температуру — 40-41 градус. Втім, важко сказати, яка у верблюда нормальна температура — вдень, у спеку, вона 40 градусів, а вночі, коли в пустелі стає холодно, верблюд «примудряється» знижувати її до 34.

Якщо людина хвора, вона має високу температуру, а коли жар різко спадає — тіло хворого вкривається потом. Верблюдові, щоб охолонути на 6 градусів, треба було б випарувати не менше 5 літрів води. Але він не може дозволити собі такої розкоші, навіть не зважується відкрити рот під час великої спеки, як це робить багато тварин, начебто знає, що відкритий рот або висунутий язик — зайве випаровування.

Верблюди й дихають не так, як усі тварини. Собака, наприклад, у спеку вдихне і видихне за хвилину 300 — 400 разів, а верблюд за цей самий час зробить лише 16 вдихів і видихів.

Ми будемо вдячні за залишений Вами коментар про данну статтю, а також за реТвіт своїм друзям.