Лемурами звуть і мавп, і напівмавп. Вони ніби поділили між собою час доби: перші вночі сплять, удень годуються, граються — словом, як то кажуть, активні; другі, навпаки, діяльні вночі. Деякі лемури живуть в тропіках Старого Світу.
Майже всі лемури мешкають на Мадагаскарі. Дехто, зрештою, живе і в Азії. Наприклад, тонкий лорі. Лемур кругловухий, великоокий, майже безхвостий, на довгих «павучих» ногах… Млявий… Ледаче, обережно, послідовно лапу за лапою пересуває він по гілках і, поки не закріпить одну, міцно обхопивши гілку, другу не відпустить. Він не стрибає, як інші лемури.

Ніколи! І дуже рідко гуляє по землі, а лише по деревах і не низько. Якщо вхопиться за що, то відірвати цю чіпколапу крихітку (в неї і ваги менше фунта!) навіть і людині нелегко.
У нього очі совині, круглі — мимоволі наганяють на людину дрож. У ночі лорі бачить цими очима, мабуть, не гірше від сови. Адже ніч для нього сповнена життєвих пригод. Удень він спить серед гілля, вигнувши спину дугою й сховавши голову між стегон, і тоді зовсім непомітний — жмут моху.
Прокинувшись, коли заходить сонце, передусім чиститься, довго, ретельно вишкрібає та причісує шерсть нижніми різцями й особливим гребенем-пазуром на задній нозі. І ось поповз — рушив на полювання за комахами, жабами, дрібними птахами. Також він їсть листя, квіти, фрукти.
До здобичі, яку видавились очі-плошки, він підкрадається дуже повільно, мов хамелеон, ніби струмує по гілках. Але не стріляє, як той, язиком, а в блискавичному кидку хапає обома руками і швидкими укусами в голову вбиває. Цей звір дуже обережний. Ніколи не схопить того, в чому не певен, що немає шкоди і спроможний подолати. Різна новизна, незвичайність, у яку раптом потрапляє, шум і яскраве світло, навіть сонячне, лякають його, нервують до паніки.
Самці і самки тонких лорі живуть поодинці. А коли зустрічаються, то швидко розходяться.
А ось товсті лорі — живуть у шлюбі, парами, а коли у них народяться та підростуть малята, батьки носять їх на животах.
Товстий лорі пухнастіший, більший (на 10 сантиметрів), масивніший, важчий (удвоє, вчетверо) і повільніший від тонкого. По хребту у товстих лорі, від вух і до кореня хвоста, тягнеться темна смуга, і коли, повільно звиваючись, ледаче перебираючи короткими лапами, видирається він по гілках, то здається, особливо у темряві, начебто повзе удав! Схожість дивовижна. Беззахисній тварині ця небезпечна схожість, що породжує у недругів обман зору і фальшивий переляк, все одно що охоронна грамота.
Хватка у товстого лорі ще міцніша, ніж у тонкого: його лапи змикаються довкола гілки майже так само автоматично, як у птахів. Лорі годинами здатні висіти вниз головою, вчепившись лише однією ногою за гілку.
На Мадагаскарі ще живе 20 видів інших напівмавп (65% усіх відомих науці). Серед них чорні лемури, що восьмиметровими стрибками долають простір між деревами. Лісорозробки, що знищили вже дев’ять десятих мадагаскарських лісів, загрожують загибеллю багатьом лемурам.
Карликовий мохноногий лемур вже, здається, як житель Мадагаскару значиться лише на папері: вимер.
Така ж доля чекає найближчим часом і лемура варі. У нього пишні баки і густий комір на шиї. І шерсть густа для жителя тропіків, допомагає під час злив: дощові потоки не пробивають її. Забарвлений дуже гарно: в одних — чорно-біле хутро, у других — рудо-чорне. Живе у високостовбурних лісах на півночі острова. Коли не порушено його душевний спокій, варі муркоче, нявкає. Але, збуджений або зляканий, видає із своїх невеликих грудей такі жахливі та оглушливі зойки, що просто мороз попід шкірою проймає навіть у далекого слухача. В диких гірських лісах, посилений багаторазовою луною, хоровий лемент варі особливо страшний. Такий зловісний, що людина мимоволі затремтить, а ще як почує вперше.
За несамовиті крики і за манеру грітися на ранковому сонці з розметаними руками та мордою, повернутою до великого світила, малагасійці вважали колись цю напівмавпу священним сонцепоклонником. Боялися і не кривдили варі. І ті звикли не лякатися людей. Нині цивілізація та освіта звільнили багатьох від старих забобонів і варі позбулися одвічної «охорони».
Нещодавно вченим вдалося роздивитися та сфотографувати справжні циркові номери. От якою, виявляється, акробатикою займаються деякі лемури: стрибають по деревах стоячи, солдатиками! Витягнуться на гілці на весь зріст, балансуючи випростаними в боки руками та хвостом, відштовхнуться задними ногами і летять над чорною безоднею внизу до другого дерева. «Приземлюються» на гілку, також стоячи на ногах, потім — новий стрибок у вертикальній позиції.
Людина, мавпи та лемури за науковою класифікацією — представники високоінтелектуального ряду приматів. Найкрихітніший наш побратим з цього ряду — мишачий лемур.
Він з велику мишу. Сірий зверху, біленький знизу, на мордочці, вздовж перенісся, біла смуга. Нічне звірятко і годується комахами, трохи фруктами. Вдень спить у дуплах, натягавши туди листя.
Та найдивовижніше у нього, це — зібрана складкою шкіра по боках тіла, натягнута від ліктя до коліна. І розтяжні повітряні мішки під шкірою голови та спини. Все це — для кращого планерування під час стрибків з гілки на гілку.
У жаркий сухий сезон року (з липня по вересень) мишачий лемур, що заздалегідь запасся жиром, головним чином у хвості і на стегнах, спить, не прокидаючись не тільки вдень, а й уночі.
Новонароджені мишачі лемурчики такі малесенькі — їх вага в тисячу разів менша, ніж у людських малят.

Ми будемо вдячні за залишений Вами коментар про данну статтю, а також за реТвіт своїм друзям.