Куди летять птахи?

23.05.2011 at 15:02

Куди вони летять? Як долають моря й океани? Скільки кілометрів можуть пролетіти без відпочинку? Що їх змушує щороку відлітати? Чому вони не лишаються у теплих краях назавжди? Як орієнтуються? Ось скільки питань!

Одне з цікавіших питань — як птахи орієнтуються? По сонцю, по зірках. Правильно. Але як саме? Або отаке питання: що змушує птахів щороку залишати рідні домівки? Ніхто поки що точно цього не знає. Може, людство надто пізно зацікавилося міграціями? Начебто ні. З давніх-давен наймудріших людей інтригувала раптова поява птахів навесні й непомітне зникнення їх восени. Про це свідчать висловлювання видатних філософів тих часів. Арістотель, наприклад, крім версії про переселення птахів у чужі краї, висував іще одну — про їх перевтілення. Він, наприклад, був переконаний, що вільшанки перекидаються на горихвісток. Зараз це викликає в нас поблажливу усмішку, але не треба іронізувати: вчені тих часів були першими, а першим завжди важко.

Згодом вчені почасти визнали міграції. Але довго ще існувала думка, нібито самостійно мігрують лише великі птахи, а дрібні переселяються на спинах своїх витриваліших братів. Щоправда, при цьому не уточнювали, хто ж на кому «їде».

Не варто дивуватися, що у 1735 році Карл Лінней, творець однієї з перших класифікаційних систем рослинного і тваринного світу, писав: «Ластівка мешкає під покрівлею європейських будинків; зиму вона перебуває під водою, але навесні вилітає на повітря».

В ті часи про метод кільцювання й гадки не мали. Він з’явився значно пізніше. Спершу птахів кільцювали, перев’язавши лапку… кольоровою ниткою. Самі розумієте, більшість таких кілець губилися. Але сама ідея виявилась життєспроможною і згодом набула великої популярності.

Засновником методу кільцювання вважають датського вчителя X. Мортенсона, який у 1890 році вперше надів на лапки шпаків цинкові кільця. Зараз застосовують алюмінієві, вони м’якші, легші, зручніші. На кожному такому кільці вибито серію, номер, а також місце кільцювання.

Під час подорожувань можливі усілякі несподіванки. Переліт — це завжди ризик. Багато птахів гине, так і не долетівши до місця. Чому? Причин багато. Насамперед — погода. Річ у тім, що птахи не вміють прогнозувати погоду на кілька днів. Часом, вилетівши за хорошої погоди, вони несподівано потрапляють у струмінь сильного бічного вітру, який відносить зграю так далеко в море, що, помітивши небезпеку, птахи вже не можуть добратися до берега. А якщо ураган? Відомі випадки, коли зграї морських птахів були занесені за 3 тисячі кілометрів від рідних місць.

Безпорадними почуваються перелітні птахи й під час туману. Тоді вони втрачають відчуття напрямку і летять на будь-яке сильне світло. Ось чому восени та навесні біля великих маяків знаходять чимало загиблих птахів. Небезпечні для мігруючих птахів і такі споруди, як телевізійні башти.

Напровесні пернаті частенько потрапляють у мокрий сніг. Збившись з дороги, промокнувши, птахи розбиваються об дроти, стовпи, мерзлу землю. Потрапивши в біду, вони використовують найменшу можливість вийти із скрути. Під час тайфунів, наприклад, птахи сідають на будь-яке суденце у відкритому морі: палуба, всі надбудови стають для них рятівною цяточкою «суходолу».

Чи означає це, що перелітних птахів гине більше, ніж осілих? Певно, ні. Якби було так, вони і яєць відкладали б більше, ніж осілі. Але ж цього не відбувається. Судіть самі: самітник крук, типово осілий птах, відкладає в середньому б яєць, а перелітний грак — 4. Дикий сизий голуб, якого ми зустрічаємо у наших містах і селищах протягом цілого року, й горлиця, що зимує у тропічній Африці, відкладають по два яйця.