Чи потрібна пташці ««парасолька»?

18.05.2011 at 14:23

Ви, мабуть, не раз помічали: не встиг пролунати перший удар грому, а кури вже збіглися під навіс або сховались у курник. І так — більшість птахів. Майже всі вони ховають свою «одежу» від дощу. Це й не дивно. З мокрим пір’ям далеко не полетиш. Тому й мчать вони щодуху у сховки: щілини, дупла, ніши, а то й у густий чагарник — аби лишитися сухими!

А от у деяких птахів є своєрідні «парасольки». Щоправда, вони зовсім не такі, як у нас, але від вологи захищають не гірше. Мають такі «парасольки» водоплавні птахи. У них на куприку є спеціальна залоза. Вона виробляє жир, яким птахи змащують своє пір’я. Бачили, як старанно роблять це качки, гуси, лебеді? Жодної пір’їнки не обминуть! Особливо на нижній частині тіла.

І так — щодня. Правда ж, це складніше, ніж нам з вами зуби почистити? Цей інстинкт птахи одержали у спадок разом з багатьма іншими і ніколи не порушують його. Це своєрідний ритуал, який повторюється у певній послідовності: птах дзьобом видушує із залози жир і змащує ним спочатку груди, потім боки, спину, крила, живіт і нарешті хвіст. Лишилося захистити пера на голові. Але як? Дзьобом же цього не зробиш! Та й тут водоплавні знаходять вихід: потруться головою об жирні пера на спині — і готово!

А деякі види птахів кігтиками знімають жир з тіла і змащують ним пір’їнки на голові.

Зовсім інакше захищаються від дощу чаплі, бугаї й кваки. Вони «пудряться». Атож! Причому пудру роблять самі. Від особливого пухового пір’я систематично відлущуються малесенькі рогові пластинки — кожна не більше сотої частки міліметра. Під тонким шаром такої пудри птахам не страшна волога. Щоправда, від рясного дощу «пудра» не рятує, тож вони, як і більшість птахів, в разі потреби мерщій тікають у захисток.