Які пристосування допомогли ящіркам вижити?

09.05.2011 at 17:19

У класі рептилій найбільшу кількість видів мають ящірки. Близько 3300 видів ящірок об’єднано в 20 родин і 350 родів.

Відомі ящірки з кінця юрського періоду. Відтоді вони широко розповсюдились по всій земній суші і набули величезної різноманітності, яка виявляється в їх розмірах, формі тулуба, голови, хвоста, кінцівок, у забарвленні, в умовах і способі життя, поведінці.

В процесі історичного розвитку під впливом умов середовища ящірки набули ряду пристосувальних рис найрізноманітнішого характеру.

У житті ящірок особливо велику роль відіграє температурний фактор зовнішнього середовища. Пристосування їх до температурних умов дуже різні й стосуються будови, фізіології та поведінки. Ящірки, що живуть у країнах з холодним і помірним кліматом, впадають в зимову сплячку, яка триває від 2 до 7 місяців. Усі ці види ведуть переважно денний спосіб життя. Якщо влітку температура піднімається надто високо, як це буває в пустелях, деякі ящірки впадають у літню сплячку, а інші починають вести нічний спосіб життя.

Цікаві пристосування в мешканців пустель. Деяким з них швидко пересуватись по сипучому піску допомагають так звані «піщані лижі» — особливі рогові зубці по боках пальців. Ніздрі у пустельних ящірок закриваються особливими клапанами, які захищають носову порожнину від потрапляння в неї піску, а барабанні перетинки містяться під шкірою.

Пустельні ящірки довгий час можуть обходитись без води, бо у деяких з них, зокрема в шипохвостів, в порожнині тіла є мішкоподібні утворення, в котрі надходить вода з їжі, яку споживають ці плазуни. Шилохвостам властиві й інші цікаві пристосування. Так, у них у куточках очей є спеціальні залози, які видаляють з крові надлишок солі, котра потім виводиться в носові проходи і виділяється через ніздрі, коли ящірки труться носом об каміння. І чим вища температура повітря, тим більше солі виділяється. Так, при сильній спеці в шипохвостів за кілька годин виділяється до 10 мг солі. І вони зберігають активність на розпеченому кам’янистому ґрунті, температура якого досягає 53 — 57°С, при цьому температура тіла тварин піднімається до 45 — 50 °С. При такій температурі гинуть всі інші ящірки.

Гірські ящірки мають широкі, приплюснуті тіло й голову, завдяки чому вони можуть сильно притискатись до каменів і пролізати в різні щілини. Ящірки, життя яких тісно пов’язано з водоймами, мають сплюснуватий з боків веслоподібний хвіст — головний орган пересування у воді, короткі й сильні кінцівки з плавальними перетинками між пальцями.

Серед ящірок є чимало деревних видів, пристосованих до життя в густих кронах лісової рослинності. У них струнке, трохи сплюснуте з боків тіло, довгі й чіпкі кінцівки з гострими загнутими кігтями та довгий чіпкий хвіст. Забарвлення захистне, переважно зеленого кольору, часто мінливе. Пересуваються всі деревні ящірки дуже швидко, при потребі перестрибують з гілки на гілку або з дерева на дерево на відстань у кілька метрів. Серед цих ящірок особливий інтерес становить літаючий дракон — мешканець тропічних лісів Південно-Східної Азії. Свої планеруючі польоти літаючі дракони здійснюють за допомогою широких складок шкіри по боках тіла.

Великий інтерес ставить здатність більшості геконів пересуватися, навіть догори ногами, по гладких (скло, пластик) вертикальних поверхнях, по стінах. Довгий час таку здатність не могли правильно пояснити. Тільки за допомогою електронного мікроскопа німецькому зоологові Делліту вдалося знайти відповідь на це запитання. Він виявив, що у геконів розміщені з нижнього боку пальців розширені пластинки мають особливу будову. Кожна з пластинок складається з розташованих поперечними рядами щіточок, а вони у свою чергу складаються з безлічі окремих щетинок, котрі рухаються незалежно одна від одної. Було нараховано, що тільки на одному пальці стінного гекона міститься понад 200 000 000 щіточок! Усі щетинки подвійні, а кінці кожної з половинок також поділяються на кілька частинок. При збільшенні у 2000 разів стало видно, що кожне з відгалужень щетинки несе на собі тонкостінну чашечку, яка може присмоктуватись до найменших нерівностей поверхні. Незліченна кількість таких чашечок і дає можливість зачепитися за будь-яку найгладкішу поверхню.