Серед сучасних плазунів хамелеони є найсвоєріднішими. Форма тіла і голови, кінцівки, хвіст, очі, язик, шкірні покрови цих тварин відзначаються дуже цікавими особливостями і великою мірою відрізняють їх від інших рептилій. Про нього кажуть — химерний. Та з усіх примітних ознак цього плазуна найхарактернішою є його властивість змінювати забарвлення шкіри. Завдяки цій здатності він і дістав назву «хамелеон» — так у грецькій міфології називається істота, що швидко змінює свій зовнішний вигляд.

Усі хамелеони — мешканці тропічних лісів Африки, Азії, особливо багато їх на острові Мадагаскар. У Європі вони зустрічаються тільки в Південній Іспанії.

Дуже сплюснуте з боків тіло і трикутна голова дають можливість легко пересуватись між густими гілками дерев. Голова має вигляд шолома з гострими гребнями, на морді є різні виростки, горбки. Ноги досить довгі, тонкі, закінчуються п’ятьма пальцями з короткими кігтями. Кисть і стопа хамелеонів перетворені на своєрідні кліщі, якими вони охоплюють гілки. Хвіст являє собою хватальний орган, кінець його може спірально скручуватись донизу або обкручуватись навколо гілок. Завдяки такій будові ніг та хвоста хамелеон міцно тримається на деревах, але на землі пересувається надзвичайно повільно й незграбно, широко розставляючи ноги і підпираючись хвостом. Плавати хамелеони не вміють, хоч у воді не тонуть. Воду вони не п’ють, а тільки злизують язиком росу.

Найбільшою спеціалізацією відзначаються очі й язик хамелеона, які мають просто-таки фантастичну будову. Очі в цих деревних мешканців великі, опуклі, вкриті зовсім круглою лускатою повікою з великим отвором для зіниці посередині. Та найцікавішим є рухи очей, які надають цим тваринам химерного й дуже кумедного вигляду. Рухаються очі незалежно одне від одного і легко повертаються на 180° у горизонтальній площині і на 90° по вертикалі. Завдяки цьому хамелеон може дивитись одночасно вверх, вниз, вперед і назад, ліворуч і праворуч. Оглядаючи, таким чином, велику територію, він виявляє комах, що є об’єктом його полювання. Захоплюється здобич за допомогою дивовижного за будовою язика, характерного тільки для хамелеонів. Довжина його у витягнотому стані майже дорівнює довжині тулуба та голови. Основою язика є видовжена під’язикова кістка, на котру насаджене еластичне й пружне, порожнисте всередині стебло язика, в стінках якого є кільцеві м’язи. При викиданні язика під’язикова кістка висувається, кільцеві м’язи по черзі скорочуються і зісковзують з кістки, тягнучи за собою увесь язик. Передній кінець язика напружується завдяки приливу крові у великі судини, які в ньому містяться. Зовні язик вкритий слизовою оболонкою, що виділяє клейку масу. Комаха захоплюється краями переднього кінця язика. Побачивши комаху на близькій відстані, хамелеон трохи відкриває рот, кінчик язика висовується, і тоді з блискавичною швидкістю — за 0,04 — 0,5 секунди — викидається весь язик. Втягнута з язиком здобич роздушується зубами і тоді проковтується.

Хамелеони — лагідні істоти. Весь їх захист від ворогів полягає в тому, щоб залишитись непоміченими. А в цьому їм допомагає мінливе забарвлення. Змінюється воно надзвичайно швидко і під впливом різних причин: освітлення, температури, вологи, роздратування, переляку. Лише на звуки хамелеони не реагують зміною кольору, бо барабанних перетинок не мають і сприймати повітряні хвилі, тобто чути, не можуть.

Переважна більшість хамелеонів усе життя проводить на деревах: на землю вони спускаються дуже рідко, лише деякі види живуть у норах, іноді серед опалого листя і навіть зустрічаються у мурашниках.

Багатьом видам властива так звана територіальна поведінка: дорослий самець має своє «мисливське угіддя», в яке не допускає іншого самця і в якому може перебувати одна або кілька самок.

Взимку хамелеони перебувають у стані заціпеніння, залізши в розколини дерев або скель.

До підряду хамелеонів належить єдина родина, яка об’єднує близько 90 видів.