Від пермських котилозаврів узяла початок велика група плазунів, у котрих еволюція черепа йшла по шляху редукції (спрощення будови, в даному випадку полегшення ваги черепа за рахунок утворення вискових ям). Так виникла група діапсид, до якої належать два підкласи — лепідозаври та архозаври.

До лепідозаврів з сучасних плазунів належить численний ряд лускатих і єдиний представник стародавньої гілки плазунів — гатерія. Вона репрезентує собою водночас і вид, і рід, і родину та ряд дзьобоголових, або хобот-ноголових.

Гатерія — це рідкісна тварина з надзвичайно цікавою в науковому відношенні будовою тіла. Вона має так багато рис примітивної організації, спільних з плазунами, які жили в пермському періоді і ранньому тріасі, що її називають живою викопною.

Зовні гатерія подібна до великої ящірки. Довжина її тіла досягає 75 см. На потилиці й уздовж спини та хвоста в неї тягнеться гребінь, що складається з гострих пластинок — шипів. Звідси її друга назва — туатара. Мовою маорі — корінного населення Нової Зеландії — це означає: «та, що несе шипи». Тулуб у гатерії масивний, п’ятипалі кінцівки горизонтально розміщені, хвіст довгий, тригранний. Голова досить велика, по її боках містяться великі очі з вертикальними зіницями. Тіло вкрите різною за розміром лускою, а на черевному боці є чотирикутні щитки. Забарвлення оливково-зелене з маленькими білими і великими жовтими плямами. Колір гребня на спині світло-жовтий, а на хвості бурий. За свої 165 млн. років гатерія майже не змінилася.

За способом життя — це нічні тварини, лише надвечір вони виходять з нір, щоб погрітися на сонці. Добувають їжу в нічний час. Живляться переважно комахами, молюсками й червами, а якщо трапиться нагода, то і ящірками та дрібними птахами. Дивовижною властивістю гатерій є їх здатність зберігати активність при досить низьких температурах (6 — 18°С). Тому зимовий сон їх неміцний, і в сонячні дні вони прокидаються і навіть виходять з нір. Розмножуватись гатерії починають тільки у 20 — річному віці. Відкладені яйця з твердою шкаралупою в кількості 9-17 штук закопують в норах. Розвиток зародиша триває дуже довго — від 12 до 14 місяців. Ростуть гатерії дуже повільно.

Уряд Нової Зеландії, де вони мешкають, робить усе можливе, щоб зберегти цих рідкісних рептилій. Суворо заборонено не тільки ловити живих, а й підбирати мертвих тварин, які для зоологів становлять цінну знахідку, бо гатерії живуть довго (до 100 років), і тому можливість вивчення їх внутрішньої будови трапляється рідко.